ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 27,23
EUR 30,84
RuUa
  1. Главная
  2. /
  3. Аналитика
  4. /
  5. Париж. Україна. Транзит

Париж. Україна. Транзит

210
Паризька трагедія. Чи вдасться українським журналістам поставити правильні запитання?

Я не надто переймаюся тим, що українські ЗМІ (передусім телеканали) мали проблеми з оперативним висвітленням трагічних подій у Франції. Питання до професіоналізму й адекватності менеджменту провідних телеканалів, звісно, є. Але їхня заточена під буденний політичний ритм схема інформаційного мовлення майже завжди стикається з проблемами при необхідності оперативних змін сітки, організації «картинки» з іноземних джерел, забезпечення фахових коментарів – оскільки, окрім професіоналізму, постає ще й питання наявності відповідних ресурсів.

З огляду на це надмірно емоційні оцінки колегпродиктовані радше розчаруванням від того, що канали не зовсім виконали якусь символічну роль в інформаційному єднанні, солідарності й усесвітньому співчутті, аніж претензіями до інформаційного дефіциту. Зрештою, є інтернет, а очікувати саме від українського телебачення ексклюзивної інформації по гарячих слідах, мабуть, дещо наївно.

Тексти Бершидського, Портнікова, Яковини, Гайдукевича на «Новом времени»  і «Лівому березі», низка висловлювань популярних блогерів, які використала «Ліга.net» як доповнення до повідомлень інформагентств, – усе це дозволяло читачам отримати відносно широкий набір інтерпретацій паризьких подій.

Так чи інакше за вихідні й телевізійники,  і представники інтернет-ЗМІ донесли досить детальну інформацію, принаймні, про  зовнішню сторону подій у Парижі. Тепер, на наш погляд, значно важливіше те, наскільки українським медійникам вдасться робота над глибшим аналізом подій і створення для аудиторії умов їх раціонального осмислення. Якщо, звісно, українські ЗМІ взагалі ставлять перед собою таку мету.

Оглянувши тексти  про паризькі теракти, які з’явилися протягом вихідних у відомих інтернет-виданнях, звертаєш увагу на те, що авторів передусім цікавлять геополітичні  колізії – розрахунки великих держав, конспірологічні припущення про «російський слід», приховані цілі Ісламської держави тощо.

Україна в цих хитромудрих розкладах існувала традиційно як об’єкт – мовляв, чи забуде про неї світ, переляканий власними загрозами, чи все ж залишить для нас хоча б частку турботи й допомоги. Думка про те, що виклики цивілізованому світу для України обійшлися ціною найбільших людських жертв серед європейських держав із часів Другої світової не те що не прозвучала – її свідомо було винесено за дужки. В око впав один фрагмент із тексту Віталія Портнікова на сайті lb.ua:

«Украина в этой цивилизационной схватке оказывается пока что в роли свидетеля трагедии – к тому же наша собственная нестабильность и конфликт с Россией будут мешать большому числу наших граждан адекватно оценить последствия парижской катастрофы для нашей страны. Некоторые даже пытаются неуклюже сравнить бойню в столице Франции с событиями на украинском востоке. Но если оценивать то и другое адекватно, нужно понимать: события на Донбассе – как и в целом события в Украине – происходят на периферии цивилизованного мира».

Взагалі, не дуже тішить, що наші провідні журналісти готові визнавати периферійність власних інтересів і проблем раніше, ніж це зроблять союзники й вороги. І так само передчасно, мабуть, зводити протистояння на українському сході до рівня «туземних розбірок». Бо в певному розумінні ці події можна вважати таким же елементом зіткнення цивілізацій, як і терористичну війну на вулицях «старої» Європи.

Що ж стосується тези про роль стороннього спостерігача, яка відводиться Україні в контексті паризьких подій, то вона продиктована радше інстинктивним бажанням дистанціюватися від страху, аніж реальною оцінкою ситуації. Насправді ж у двох найбільших європейських країн значно більше спільного, ніж здається. І це, до речі, теж може стати темою для аналізу в наших ЗМІ.

Наприклад, і в Україні, й у Франції існує спільнота людей, які агресивно не поділяють цінностей суспільства, в якому живуть. І ці спільноти є живильним середовищем для радикалізму, а відтак – і тероризму, – однаково, чи під впливом кремлівської пропаганди, чи  радикального ісламу.

Або ще одна тема. Франція вкладає величезні гроші в адаптацію іммігрантів, у їхнє соціальне забезпечення – а отримує у відповідь шахідів із французькими й бельгійськими паспортами. Що будемо робити ми, коли, скажімо, після реалізації Мінських угод і амністій нам доведеться інкорпорувати в суспільство людей, які є відвертими ворогами української державності й наших ключових цінностей?

Що будемо робити ми, коли через посилення контролю на європейських кордонах сотні сирійців, афганців, сомалійців і бангладешців, для яких поки що Україна лише транзитна зона, змушені будуть залишитися на нашій території – без засобів для існування, без можливості будь-якої адаптації, доведені до відчаю? Чи готові ми зіткнутися на своїх вулицях із етнічними бандами й кримінальним хаосом?

Якщо через можливе прийняття імміграційних обмежень у Європі сотням тисяч наших нелегалів-заробітчан доведеться повернутися додому й багатомільярдний «струмок» заробітчанських євро пересохне – чи готова до цього наша економіка, наш ринок праці й система соцзабезпеченн?

Усі ці й багато інших запитань немає сенсу ставити ані депутатам-дилетантам, що ходять на ефіри лише для дешевого самопіару, ані «професійним телеекспертам», які, зазвичай, знають про все потроху. Це запитання до тих, хто приймає рішення.

І поставити ці запитання – обов’язок журналістів.

Утім, можна й далі переказувати своїми словами аналітичні тренди західних колег і тішити аудиторією нашою «периферійністю» й роллю спостерігачів за зіткненням цивілізацій.

Хоча «Дубровка», «Батаклан» і «Стад де Франс» уже показали, що пересидіти тяжкі часи на місцях для глядачів не вдасться.

osvita.mediasapiens.ua

Сергій Черненко

 

ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статьи по теме

Открыть новости за период:



Полезные новости

Все новости

Благотворительные фонды Украины
Благотворительный Фонд
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро