ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»
USD 27,63
EUR 33,37
UaRu
  1. Головна
  2. /
  3. Аналітика
  4. /
  5. Як Росія забороняла українську мову: 147 років тому вийшов Валуєвський циркуляр

Як Росія забороняла українську мову: 147 років тому вийшов Валуєвський циркуляр

679

Фото: zaxid.net

Валуєвський циркуляр – трагічна подія в історії України для розвитку української мови і культури. Але практичні висновки українське суспільство не зробило й досі

18 липня 1863 р., 147 років тому, міністром внутрішніх справ П. Валуєвим було видано таємне розпорядження, яке значно обмежувало вживання української мови — так званий Валуєвський циркуляр. Цю подію і дату повинен знати щонайменше кожен випускник 11-го класу, якщо ні — проблеми на ЗНО гарантовані. 

Пише у своїй статті для “Українських реалій” політолог Микола Бондаренко.

Під час читання типового підручника з історії України бажання зосередити увагу саме на цій події навряд чи виникне у пересічного читача. Адже далі за хронологією буде більш жорсткий і по-своєму цікавий для дослідження Емський указ (1876 р.), затим — радянські утиски української мови і культури…

Проте насправді своєю особливістю не менш вражає  Валуєвський циркуляр, а саме те, як представники української інтелігенції змогли проштовхнути і піднести український національний інтерес в умовах неіснування Української державності взагалі.

Отож, друга половина XIX ст. Кримська війна (1853–1856 рр.) показала відсталість російського військово-промислового комплексу. Антикріпосницький рух (1850–1860 рр.) змушував імперський уряд задуматися щодо радикальних реформ (були проведені в 1860–1870 рр.), на порядку денному стояло питання щодо ліквідації кріпацтва (було ліквідовано 1861 р.).

Ряд реформ, відносно новий для Російської імперії характер капіталістичних відносин, деякі поступки від імперської влади слугували лібералізації царського режиму. Цим не могли не скористатися поборники ідеї українського національного піднесення. Переважно серед населення, що проживає на території України, починає масово виникати попит на освіту саме українською мовою. Задовольнити цю народну необхідність взялися колишні члени Кирило-Мефодіївського братства. Поступово починає розширюватися й набирати популярність мережа недільних шкіл. Тут не можна не згадати про Миколу Костомарова, який вчасно зрозумів просту, але важливу істину: без коштів закласти підвалини для здобуття освіти нереально!  (Важливо. Йдеться саме про початкову освіту, яку дозволялося в Російській імперії здобувати мовами нацменшин.) Микола Костомаров ініціює збір коштів, які мають піти на навчальні підручники, як наслідок — недільні школи вдається підкріпити фінансовою основою (загалом вдалося зібрати близько 4000 карбованців — величезні кошти на той час). Це був перший дзвіночок, який символізував бажання багатих українських землевласників (більшість з яких було свого часу русифіковано) підтримувати українську мову і культуру. Таким чином недільні школи забезпечувались українськими освітніми й науковими текстами ("Граматика" П. Куліша, "Буквар" Т. Шевченка, "Арифметика" О. Кониського, регулярно виходив журнал "Основа"); початкова освіта отримувала кошти на реалізацію своїх потреб. Саме у такий спосіб заявляла про своє відродження українська мова і освіта. 

Проте, навчені численними прикладами української історії, ми маємо розуміти прості аксіоми. Перша — Росія ніколи не дозволить процвітати окремій національності, бо це імперія. Друга — там де є проукраїнські поборники, завжди знайдуться малоросійські зрадники. Це вже своєрідні логічні закони, які можна застосовувати щодо українського суспільства. Повертаємося до суті. Якщо навіть освітньо-наукові матеріали сприймались українськими колаборантами та імперською владою негативно, то будь-яке бажання перекласти українською мовою релігійні тексти тільки підкидало хмизу у це вогнище.

Тепер пропоную детально зосередити увагу на конкретних приводах, які стали запорукою проголошення Валуєвського циркуляра, або як я їх назвав — скарги. Чому? Зрозумієте з контексту.

Скарга 1

Все почалося з П. Морачевського, який прагнув перекласти Біблію українською мовою. Він подає запит на дозвіл до Святійшого правлячого синоду (вища імперська інстанція з управління церковними справами) на друк. І як ви думаєте, що далі? Звичайно! 4 березня 1863 року (за 5 місяців до проголошення Валуєвського циркуляра) якісь "благонамеренные малоросы" звертаються до ІІІ відділення (вищий орган політичного слідства в Російській імперії) з проханням перешкодити видавництву. Цитата з тексту листа: 

"Из праха Шевченко выродилась целая шайка самых рьяных сепаратистов и ненавистников России".

Тільки уявіть собі, йдеться лише про бажання видати Біблію українською мовою, а в листі вже кажуть про сепаратизм. Хотілось би вдруге підкреслити, що цей перший донос царю зробили власне українці, та сама "5 колона".  Невдовзі цей лист потрапив до рук Олександра ІІ (російський імператор) і П. Валуєва (тодішнього міністра внутрішніх справ), проте поки що імперська влада лише придивлялася до розвитку подій і ніяких конкретних дій не вживала…

Скарга 2 

Ще один привід до проголошення Валуєвського циркуляра надав представник російської еліти. Був такий М. Катков, який тепер вважається основоположником російської журналістики (був таємним радником царя; підтримував політику Олександра ІІ). Так би мовити, російська журналістика у всій свої сутності. Але зараз не про це. М. Катков засудив течію українофільства, погляди М. Костомарова на історичне минуле та в одній зі своїх статей в журналі "Московські відомості" зазначив: 

(Малоросія) "…никогда не имела особой истории, никогда не была особым государством, украинский народ есть чистый русский народ, коренной русский народ, существенная часть русского народа, без которой он не может оставаться тем, что он есть".

Скарга 3

Останню скаргу теж подав українець. Київський цензор О. Новицький  пише листа П. Валуєву, зазначаючи про свої сумніви стосовно необхідності видання рукопису "Притчи Господа нашого Иисуса Христа на украинский мови росказани" українською мовою. Увага російської влади до українського питання в цей час починає посилюватися. У листі О. Новицький пише про небезпеку, яку становить піднесення української мови і літератури та її поширення. І саме тут буде використана відома фраза, про яку чув ледь не кожен:

"…никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может…".

Саме у такому вигляді вона і увійде до розпорядження Валуєвського циркуляра.

Проголошення Валуєвського циркуляра

Отримавши на те формальні причини (щонайменше 3 ключові скарги), винесення вироку про обмеження використання української мови з боку імперської влади було питанням часу. Останньою надією залишався М. Костомаров. Проте написані ним листи до М. Каткова та П. Валуєва не дали жодних результатів. Останньому нічого не залишалося, як написати листа до Олександра ІІ, прикріпивши до нього текст О. Новицького. У листі міністр внутрішніх справ пропонує царю зупинити видавництво українською мовою навчальної, освітньої та релігійної літератури, і залишити лише художню. Цар із відповіддю не зволікав і невдовзі надіслав погоджувального листа.

Підсумок

Валуєвський циркуляр — трагічна подія в історії України для розвитку української мови і культури. Але практичні висновки українське суспільство не зробило й досі. П’ята колона — не міф! Ця історія тому приклад. Адже українці, за різних причин, перші пішли доносити російській владі про шкоду, яку нібито приносить розвиток їхньої власної мови і культури. Якби ж цього не відбулось, можливо б історія склалась для нас по-іншому. Необхідно тут зазначити й про далекоглядність російської сторони, яка чудово розуміла, наскільки сильною є українська ідея. Нагадую, вся ця боротьба точилася навколо одного — прагнення частини населення Російської імперії здобувати ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ українською мовою! Отже, Валуєвський циркуляр — яскравий приклад того, як найменший прояв українського піднесення намагалися знищити ще в його зародку. 






Коментарі
Додати коментар
Ваше ім'я*
Текст повідомлення*
ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ»

Статті по темі

Переглянути новини за період:



Корисні новини

Всі новини

Благодійні фонди України
Благотворительный Фонд
Благотворительный фонд «Запорука»
Берегиня життя
Благодійний фонд
Кошик добра
Фонд Рената Ахметова
Благодійний фонд
Подільська громада
Щаслива дитина
Пострадавшие дети войны
Тепло Добро